Подопечные Олега Кононова одержали заслуженную победу над полтавской Ворсклой.
Такий насичений графік, як у львівських Карпат можна хіба що порівняти
з графіком команд із англійської Прем’єр-ліги. Незважаючи на це,
«зелено-білі» повністю переграли суперника, що інколи змушувало
сумніватись: «а хто ж це грає третій матч протягом тижня? Карпати?»
Команда Конова виглядала напрочуд свіжою і зарядженою на боротьбу.
Також, тишком-нишком, підкрадалась думка про другорядність турніру.
Карпати ж довели протилежне, розгромивши полтавчан.
Розпочали львівяни доволі жваво. Намагання полтавських футболістів
зробити щось путнє на полі повністю було затьмарене атаками
«зелено-білих». Подекуди не зовсім гострими, але у них це виходило куди
краще, ніж в гостей. Тільки-от, реалізація кульгала на дві ноги. Перший
тайм чимось нагадував матч Ліги Європи проти ПСЖ, де команда завдала
безліч ударів, але все повз ціль. Так і цього разу, щоправда Ворскла не
ПСЖ і забити у ворота Тлумака не змогла.
Як завжди, був активним Худоб’як. Після одного з навісів, Ігор ледь не
забив головою, але вчасно підстелився захисник ворсклян. Пізніше
непогану комбінацію розіграли Кожанов та Кузнєцов. Але удар впритул від
Ігоря парирував Долганський. Кіпер Ворскли врятував і в наступному
епізоді. Знову пробивав Худоб’як, і знову Долганськи на висоті.
Одна з найреальніших нагод біля воріт команди Павлова сталась наприкінці
першого тайму. Після розіграшу кутового, Голодюк навісив прямісінько на
голову Кузнєцова. Здавалося, форвард все робив правильно – бив в дальній
від голкіпера кут. В цю мить, напевно, не один вболівальник вже бачив
м’яч у сітці гостей, але «смугастий», по-зрадницьки, розминувся з
воротами. З нулями на табло команди пішли слухати настанови від
тренерів.
Знаючи, що додатковий час команді Кононова не потрібний, Карпати
почали атакувати ще більшими силами. Головним козирем львів’ян у цьому
матчі був центр поля. Худобяк і К повністю все контролювали, не даючи
змогу гостро атакувати супернику.
Перший гол у ворота Ворскли влетів досить швидко. На 56-ій хвилині
Кузнєцов вийшов «на побачення» з Долганським, обіграв його, і пробив в
пусті ворота. Одразу після цього моменту міг забивати все той же
Худоб’як, але після його удару, м'яч по дорозі до воріт знайшов ногу
захисника Ворскли. Другий гол прийшовся на 70-ту хвилину матчу.
Геніальним пасом від Голодюка скористався Гурулі. Олег шикарним пасом
відрізав трьох захисників полтавчан і вивів Сандро на ударну позицію,
грузину залишалось пошкодувати Голодюка і не змарнувати цей шанс, що
він, власне, й зробив, пробивши точнісінкьо в ближній від воротяря кут.
2:0 – і стало все, більш-менш, ясно - за такої гри, Ворскла навряд чи
відіграється. Більше, забили знову львів’яни. І знову чималий вклад
зробив Голодюк. Він побачив Гурулі, який вже вбігав у воротарський
майданчик і подав. На це й раз півзахисник хотів забити головою, хоча
такий екстравагнтний вибір зовсім невиправданий, адже, що заважало
пробитии ногою важко сказати. На щастя, в потрібний час і в потрібному
місці опинився Кузнєцов, який доштовхав м’яч у ворота, тим самим
оформивши дубль.
Ворсклі гра не клеїлась зовсім. Після провалу в захисті
«зелено-білих», ворскляни могли забивати: після виходу два в один,
Януззі, якимось дивом, не влучив у пусті ворота – штанга! Це вже навіть
не смішно. Через пару хвилин, щоб не було так прикро гостям, «Карпати»
відповіли взяємністю. Кополовець теж б’є повз незахищені ворота,
щоправда, Михайлу заважав захисник, але таке забивати треба. Можна було
б довго обговорювати втрачені моменти, якби рахунок не говорив сам за
себе. Що ж, розгром. В субботу Полтава чекає на come back.
